В умовах повномасштабної війни, постійних викликів та швидких змін, українські громадські організації відчувають особливу потребу в ефективних інструментах, щоб не просто “виживати”, а й впливати, об’єднувати та залучати. І хоча багато хто вже усвідомив важливість комунікацій, ми спостерігаємо, що далеко не всі використовують їх на повну потужність.

За останні два роки ми отримали беззаперечні докази того, наскільки комунікації є вирішальними для побудови довіри та спонукання аудиторії до дії. Лідери комунікацій відігравали ключову роль у зв’язку з внутрішньою та зовнішньою аудиторією на тлі невизначеності, спричиненої стрімкими глобальними подіями. Однак підхід до комунікацій, який справді спонукає до дії, — це стратегічний підхід, що виходить за межі традиційних зусиль зі зв’язків з громадськістю, зосереджених лише на “обізнаності” та простому “прославленні імені” організації.

Керівні команди та члени правління поступово усвідомлюють, наскільки невід’ємною є наративний сторітелінг для посилення роботи місійно-орієнтованих організацій. І так, хоча ідея сторітелінгу не нова, ми нарешті починаємо бачити, як організації застосовують його як спосіб спонукати аудиторію до дії.

Чому стратегічна комунікаційна команда – це не розкіш, а необхідність?

Наявність стратегічної комунікаційної команди або досвідченого партнера, який може перетворити масштабні ідеї та концепції на історії та наративи, що резонують з різними аудиторіями, є життєво важливою необхідністю.

Досвідчений комунікаційний партнер ставитиме такі запитання:

• Як організація позиціонується в інформаційному просторі України? Чи відповідає це позиціонування її цінностям та місії?
• Які повідомлення ми доносимо до аудиторії? Чи є вони зрозумілими, переконливими та чи викликають відгук?
• Як ми звертаємося до донорів та партнерів щодо роботи організації? Чи є наші звернення емоційними, прозорими та чи демонструють вони реальний вплив?
• Чи зосереджені повідомлення організації на людяності людей, яким вона служить? Чи показуємо ми їх не як об’єкти допомоги, а як суб’єктів змін, що мають гідність та потенціал?

Комунікації – це фундамент

Суть полягає в тому, що комунікації заслужили своє повноправне місце за столом прийняття рішень. Розуміння того, що комунікації є основою всього, що робить неприбуткова організація — від збору коштів до ефективної реалізації програм — підтверджує їхню важливість як сфери, що вимагає належної стратегічної підтримки.

В українському контексті це особливо очевидно. Під час повномасштабної війни громадські організації виконують величезний обсяг роботи: збирають кошти на ЗСУ, надають гуманітарну допомогу, підтримують ВПО, займаються психологічною реабілітацією, документують воєнні злочини. Без сильних комунікацій ця робота залишалася б непоміченою, а її вплив – обмеженим.

Яскравий приклад: Фонд “Повернись живим” або Благодійний фонд Сергія Притули. Їхній успіх у зборі мільярдів гривень для війська базується не лише на прозорості та довірі, а й на майстерній комунікаційній стратегії, що включає історії героїзму, потреби фронту, прямі звернення та швидку звітність. Вони не просто “розповідають про свою роботу”, вони створюють наративи єдності, опору та перемоги, які резонують з кожним українцем.

Що в підсумку?

Ми, як громадянське суспільство, що працює в Україні, розуміємо силу комунікацій. Вони є невід’ємною частиною нашого внеску у соціальні зміни та перемогу. Інвестуючи в стратегічні комунікації, неприбуткові організації не просто покращують свій імідж – вони посилюють свою здатність впливати на суспільство, залучати ресурси та ефективно реалізовувати свою місію.

Чи готова ваша організація дати комунікаціям те місце, яке вони заслужили, щоб ефективно працювати над соціальними змінами в Україні?