Нестача кошів – головний аргумент чиновників, що пояснює неспроможність реалізації життєво необхідних державних програм. А от об’єкти, побудовані за державний кошт можна порівняти з такими, наприклад, у Монте-Карло. Не за розкішністю, а за витраченими грошами. Втім, коли за державний кошт будується щось розкішне, то вартість зашкалює. Якщо ж для жаданого будівництва не вистачає бюджетних коштів – під нього завзято залучаються кредитні ресурси. Але мова трохи не про те.
Порівняємо кількість знайдених сторінок у гуглі станом на 09.11.2010: 593 000 «немає грошей», 465 000 «грошей в бюджеті не передбачено», 63 800 «в бюджеті не вистачило грошей». І нарешті, «з бюджету Повністю профінансовано» – 23 000!
Можна сказати, наша країні – то держава з високими амбіціями та дуже обмеженими можливостями, бідна держава (і грошей немає). Але зачекайте. Давайте порахуємо, як співвідноситься вартість наручного годинника (!) одного з політиків із щорічними витратами на Державний кадастр тваринного світу і на Червону Книгу України разом взяті.
Авжеж, невдячна то справа – чужі гроші рахувати. Але не слід плутати із більшовицькою ініціативою «відібрати й розділити» дослідження співвідношення вагомості стратегічних державних програм із природоохорони та «дрібничок» на руках держслужбовців.
За допомоги свого начальника підрахував: якщо продати за ринковою вартістю годинник космічного київського градоначальника, на ці кошти можна буде як мінімум 5 років (!!!) вести Кадастр та Червону книгу, із її виданням включно.
Як людина, до цих державних програм дотична, скажу, що цей напрям стратегічних інвестицій, на який не шкодують ресурсів іноземні держави, у нас в жалюгідному стані. Я не помиляюсь, називаючи витрати на природоохоронну діяльність саме інвестиціями – це дійсно, певний вклад в якість життя вже у найближчому майбутньому. Зокрема, такими інвестиціями є кадастр тваринного світу та червона книга, як стратегічна частина, основа природоохоронної системи України.
Як зауважив заступник голови Національного екологічного центру України (НЕЦУ), Олексій Василюк, ця ситуація повинна нам вказати на те, що при бажанні в нашій країні можна започаткувати значно потужніші процеси моніторингу та охорони біорізноманіття. Варто лише продати кілька годинників.
Прикрасою рук таких людей по справедливості мали б стати наручники – кращий аксесуар проти злочинів. Це також гарний запобіжний засіб від «акумулювання» коштів у кишенях держслужбовців, що вивільнить необхідний ресурс для розвитку держави.
А поки, у найкращих африканських традиціях. Все буде мапіпу!
Фото з сайту themercury.com.au
З.і. Щодо наших спільностей із Африкою, раджу почитати: http://www.istpravda.com.ua/columns/2010/11/6/2871/.
